Шпак Марк Валентинович

02.08.1988 - 24.06.2014Звання старший прапорщик СБУ
Закінчив ЗОШ №286 міста Києва. З 2003 по 2006 рік навчався в Київському вищому професійному училищі будівництва і автотранспорту.
З 2008 по 2009 проходив строкову військову службу у Внутрішніх військах МВС України.
З 2009 по 2011 працював у Києві водієм ТОВ «Консалтингова група Партнери».
З 2011 року — в підрозділі «Альфа» Служби безпеки України на посаді оперативного водія.
Мешкав у Шевченківському районі міста Києва.
У зв'язку з російською збройною агресією проти України з весни 2014-го виконував завдання в рамках проведення антитерористичної операції.

Ганджа Владислав Володимирович

02.03.1999 - 07.03.2022Загинув 07.03.2022р. в м. Миколаєві внаслідок влучання крилатої ракети в казарму.Народився село Іваньки, Маньківський р-н, Черкаська обл. Працював у контактному зоопарку НВЦ.
З 01.09.2014 по 30.06.2017 навчався в Державному навчальному закладі «Київське регіональне вище професійне училище будівництва», а з 01.09.2017 по 30.06.2019 продовжив навчання на фахового молодшого бакалавра у нашому закладі освіти.
З 01.09.2019 вступив до Київського міжнародного університету на факультет «Будівництво та цивільна інженерія» В 2020 був призваний на строкову військову службу, яку проходив в м. Миколаєві в 79 окремій штурмовій бригаді.
Владислав прожив коротке та яскраве життя, яке було наповнене друзями, творчістю.
Гарно співав, був учасником художнього хорового колективу. В пам'яті педагогів, батьків, друзів залишився доброю, чуйною, світлою людиною.

Литвиненко Владислав Володимирович

25.03.1994 - 23.03.2022Загинув 23 березня 2022 року під час ворожого артобстрілу при виконанні бойового завдання в районі Драмтеатра в м. Маріуполь.Старший солдатНародився в невеличкому селі на Донеччині. З дитинства виявляв характер, мав підвищене відчуття несправедливості, змалечку замислювався над сенсом життя, займався спортом - риай до дзьо, плавання, тайський бокс, шахи. В “Азов” зі словами “Хто як не я ?” прийшов в 2015 році після захисту Пісків та отримання диплому у Київському регіональному вищому професійному училищі будівництва. Багато тренувався - кроссфит, пробіжки, плавання. У відпустках вільного часу не було - навчався в Київському університеті культури та мистецтв за фахом дизайнер інтер'єру, гарно малював, багато читав - подобалась історична література, вчився грі на гітарі. Полюбляв екстремальні заняття - стрибки з парашуту, піший похід в Чорнобиль. Зі словами “ Страх не в опасности, он в нас самих” намагався подолати будь-які перепони. Дуже любив автомобілі, їздив із задоволенням, мріяв купити власне авто. Брав участь у звільненні Широкиного, у боях на Світлодарській дузі, в Золотому, героїчно захищав Маріуполь.

ЗАДВОРНИЙ ВІТАЛІЙ ОЛЕГОВИЧ

Життя якого обірвалося 28 березня 2022 року у селі Кам’янка, Ізюмського району Харківської області. Важкий шлях у Віталія був додому...
Коли в березні 2022 року зв’язок з Віталієм обірвався, рідні чекали дзвінка від сина, боячись хоч на хвилину десь залишити свій телефон, а в квітні прийшла звістка, що Віталій зник безвісти.
Рік і чотири місяці батьки та вся громада жили надією, що Віталій живий, можливо в полоні, або втратив пам’ять, і навіть після того, як було відібрано біологічні матеріали на тест ДНК батьки ще рік жили надією, чекали результатів і сподівалися на диво , але дива не сталося…
В серпні 2023 року експертиза ДНК підтвердила смерть нашого ГЕРОЯ.
Віталій був відданим військовій присязі на вірність українському народу, мужньо виконував військовий обов’язок перед Україною, за її свободу і незалежність, за честь і гідність свого народу за спокій у наших домівках.
Народився Віталій 1 березня 2002 року в смт Шрамківка, в багатодітній сім’ї, де був старшим сином, надією та опорою батьків, закінчив Шрамківську школу, після школи закінчив Київське регіональне вище професійне училище будівництва за професією «Оператор з обробки інформації та програмного забезпечення». 

Чорний Дмитро Олексійович (Гелік)

Загинув 16 квітня 2022 рокувід кулі снайпера.Народився і вчився в місті Києві. Закінчив Державний навчальний заклад «Київське регіональне вище професійне училище будівництва» у 2019 році. В школі і училищі відрізнявся спокійним характером і абсолютною дружелюбністю, мав багато друзів і знайомих, які щиро поважали його.
У 8 класі спостерігаючи за подіями у країні зрозумів, що не може бути осторонь і хоче служити і захищати країну, до 18 років багато часу присвячував громадській організації, а після 18 років почав збирати документи і вступив до лав «Азову» проте це вдалося не легко. За крок до мрії захищати свою Батьківщину, на проходженні підготовки до полку, він пошкодив коліно та злетів з курсу. Але вирішив залишитися, відновив коліно повністю та пройшов курс
Він обожнював спорт, здебільшого біг, але і займався борьбою. Привчав і меншого брата любові до країни, мріяли що колись будуть служити разом.
Дмитро мріяв бути офіцером, і робив все для того щоб бути гідним цього.

Томко Сергій Петрович 

04.07.1986 - 13.07.2022
Старший сержант 95-го десантно-штурмового батальйону,
Вже на своїй Малій Батьківщині (після посмертної експертизи), смт Димер. Загинув при обороні м. Ізюм.
Навчався Сергій в Київському училищі 21 з 2003 по 2006 рік, (перейменовано на - Київське регіональне вище професійне училище будівництва), з професії "Маляр, штукатур".
Веселий, розумний, життєлюб - був душею групи. Дуже гарно малював.
Мріяв збудувати свій власний дім та виконати там всі опоряджувальні роботи своїми руками!
Мрія його здійснена, але війна обірвала життя!
Світла і вічна пам'ять Герою!

Душенківський Ігор Михайлович

14.05.1999 - 29.10.2022Старший солдат Душенківський І.М. став на захист України 08.04.2022 року. В червні 2022 року його взвод відправився в Донецьку область одразу на нульові позиції.
29.10.2022 року під час штурмових дій противника в районі населеного пункту Павлівка Донецької області старший солдат Душенківський І.М. отримав поранення. При спробі ворога взяти його у полон - гідно, мужньо і нескорено не склав зброю, не підняв руки, вступив в останній бій і загинув.
Не покинув позиції, в піхоті проти танкового наступу ворога, не здався в полон, а до останнього подиху, зі зброєю в руках стояв на захисті нас і України. Свідомо обрав честь воїна, віддавши своє життя у 23 роки.

Крисін Олексій Валентинович

22.03.2002 - 13.05.2023З 24 травня 2022 року по 24 лютого 2022 року призваний та проходив строкову службу у Державній Прикордонній службі України у військовій частині 2253, 105-й прикордонний загін ім. Князя Володимира Великого.Під час повномасштабного вторгнення рф на територію України відійшов зі своїм підрозділом до 105-го прикордонного загону для оборони міста Чернігова.З 24 березня 2022 року по 20 грудня 2022 року зарахований до військової частини 2142 за місцем дислокації у місті Мукачево, 27-й прикордонний загін ім.Героїв Карпатської Січі.З 24 березня 2022 року був направлений для подальшого проходження строкової служби на західному кордоні у ВПС "Ділове" далі "Дякове", ВПС "Дюна".За власним бажанням Олексій написав рапорт на передання у 105-ту частину прикордонного загону.Із 21 грудня 2022 року переведений до військової частини 2253, у 105-й прикордонний загін, де проходив службу до 13 травня 2023 року.Під час несення служби на бойовій позиції, охороняючи рубежі кордонів України героїчно загинув у бої з диверсійно розвідувальною групою поблизу пункту Мхи.Нагороджений медаллю "Захисника Вітчизни" (посмертно), мав звання інспектора прикордонної служби II категорії, гранатометник, строковик, рядовий.Олексій випромінював любов до оточуючих, близьких, рідних, готовий прийти на допомогу іншим. Назавжди він залишився у серці коханій дружині та ще ненародженої дитини!У нашій пам'яті будуть світитись життєрадісним вогнем його великі карі очі!Світла пам'ять Герою!

Левченко Нікіта Сергійович, (Живчик)

18.12.2005 - 31.05.202431 травня 2024 року біля н.п. Новогорівка Луганської області геройські загинув наш випускник 2024 року, Левченко Нікіта Сергійович, який достроково випустився 31 січня 2024 року, виявляючи бажання захищати Україну та вступивши до лав 3-ї штурмової бригади на другий день свого вісімнадцятиріччя.Народився Нікіта 18 грудня 2005 року, закінчив 9 класів Калинівського ліцею Київської області.Важко знайти слова втіхи та нехай добрий та світлий спомин про нашого героя - випускника стане сильнішим за смерть і назавжди залишиться у пам'яті усіх тих,хто знав Нікіту, любив та шанував його.Вічна та світла пам'ять Герою, співчуття рідним та близьким.

Василенко Євген Олександрович (Камінь)

20.04.2001 - 11.07.2024Старший сержант Василенко Євген Олександрович проходив службу у складі прикордонної комендатури швидкого реагування 9 прикордонного загону іменні Січових Стрільців. Виконував бойові завдання із захисту Батьківщини в районі населеного пункту Тихе на Харківщині. Прикордонник за допомогою безпілотних літальних апаратів неодноразово виявляв ворожі позиції, скупчення піхоти противника та передавав інформацію (координати цілі) мінометним розрахункам та артилерії. Попри постійні ворожі артилерійські обстріли та удари FPV-дронами, Євген у складі розвідувально-ударної групи БпЛА вдало виконував вогневе ураження живої сили противника та техніки. 11 липня 2024 року о 10:25 ворог здійснив авіаційний удар по позиції захисників. Євген разом з побратимами професійно виконав свої службово-бойові обов’язки, але, на превеликий жаль, у бойовому протистоянні дістав поранення, несумісне із життям. 

Грицай Олексій Олегович 

04.01.1993 - 16.11.2024загинув 16 листопада 2024 року під час виконання бойового завдання на Донеччині.  💔За місяць Олексію мало би виповнитися 32 роки...Молодий, сміливий, натхненний вірою в перемогу, веселий, щирий та добрий...  Олексій навчався у нашому закладі з 2008 до 2011 року за спеціальність «Оператор компʼютерного набору» , а вже у 2013 році став молодшим спеціалістом за фахом «Будівництво та експлуатація будівель та споруд».Із початком повномасштабного вторгнення захищав своє рідне місто у складі добровольчого формування територіальної оборони "Щит Василькова", а 12 серпня 2022 року приєднався до лав ЗСУ. Весь час боронив Україну на Донецькому напрямку, неодноразово був поранений, лікувався, проходив реабілітації і знову повертався на фронт. 27 лютого 2024 року наказом Головнокомандувача ЗСУ ГРИЦАЙ Олексій Олегович був нагороджений «Золотим Хрестом». Любив своїх батьків та рідного брата, обожнював свою донечку Аделіну. 💙💛Дякуємо за подвиг. Вічна слава!

Біляков Андрій Олегович

11.04.1997 - 16.11.2024🕯️ Із невимовним болем повідомляємо, що поріг вічності переступив ще один наш випускник — Андрій Олегович Біляков, уродженець Тетіївщини, який віддав життя за волю України.
🎓 Андрій народився 11 квітня 1997 року у селі Високому. Після школи продовжив навчання у Київському професійному коледжі цивільного будівництва, а згодом здобув вищу освіту інженера-будівельника.
🏗️ До мобілізації він працював у столиці виконробом. У вересні 2024 року став до лав ЗСУ, де самовіддано виконував військовий обов'язок.
💔 16 листопада 2024 року під час завдання поблизу н.п. Дальнє Донецької області зв'язок із ним обірвався. Нині офіційно підтверджено факт його загибелі того ж дня.
🙏 У безмежному горі залишилися батьки та брат воїна.
📜 Педагоги коледжу пам’ятають Андрія як світлу й цілеспрямовану людину, професіонала своєї справи. Його життєвий шлях — приклад щирості, а подвиг назавжди залишиться в історії нашого закладу.
Вічна пам’ять і слава Герою!

Доценко Євген Русланович

06.02.2002 - 16.03.2025Національна Гварлія, військова частина 2260, підрозділ КАРНА.Донецька область, Бахмутський район, село Новосапське.Євген залишив по собі світлі спогади та героїчну пам’ять.Захищаючи Україну від ворожої агресії, він віддав найцінніше — своє життя. Ми схиляємо голови в скорботі та дякуємо за його відвагу.🕯 Вічна пам’ять, низький уклін і щира подяка нашому Герою. Щирі співчуття близьким!Його подвиг ніколи не буде забутий.Колектив Київського професійного коледжу цивільного будівництва

Кошелюк Віталій Юрійович

21.05.1997 - 15.06.2025Віталій навчався в нашому закладі освіти впродовж п’яти років:
🔹3 роки (2013–2016) здобував професію «Монтажник санітарно-технічних систем та устаткування».
🔹2 роки (2016–2018) навчався за освітньо-кваліфікаційним рівнем молодшого спеціаліста за спеціальністю «Будівництво та цивільна інженерія».
Юнак вирізнявся своєю доброзичливістю, відповідальністю, наполегливістю у навчанні та щирістю у стосунках із товаришами. Віталій залишив по собі світлі спогади та героїчну пам’ять.
Захищаючи Україну від ворожої агресії, він віддав найцінніше — своє життя. Ми схиляємо голови в скорботі та дякуємо за його відвагу.
🕯 Вічна пам’ять, низький уклін і щира подяка нашому Герою. Щирі співчуття близьким!
Його подвиг ніколи не буде забутий.
Колектив Київського професійного коледжу цивільного будівництва